Екскурсії

“Древлянський” – це край кришталево чистих річок, смарагдових лісів і зелених луків, де чорничними лісами бродять мавки і ховаються поміж сосен, а у прозорих водах купаються рудоволосі русалки, де приховані таємниці храму краси і величі дикої природи. Мальовничий куточок житомирського Полісся, частинка великого і прадавнього Древлянського краю. Невтомний щебет птаства зустрічає нас вздовж звивистих берегів древнього Ужа, у вічних водах якого купають свої віти старі верби. Узлісся вабить смачною малиною, суницею й ожиною. А десь там, в глибині зелених мохів, ховаються чорноголові брилі боровиків та вогнисті семафори краснюків. Заповідник є затишним домом для рідкісних тварин. Тут зустрінете лося європейського, журавля сірого, а також єдиний прісноводний вид черепах на території України – болотну європейську черепаху. Саме тут вчені виявили новий для науки вид лишайника, який назвали на честь заповідника Русавскія древлянська.

Монумент пам`яті героїв Базару встановлений в однойменному селі Народицького району Житомирської області. Меморіал присвячений 359 полоненим Армії УНР, яких розстріляли за відмову переходити на бік «червоної» армії. З 1990 року тут хотіли встановити дерев`яний хрест, але влада не дозволила цього зробити. Потім в 1991 році з`явився хрест і табличка з іменами всіх 359 загиблих героїв. Меморіал встановили вже в 2000 році на кошти колишніх українських солдатів, що проживають у Великобританії. У 2007 році на територію меморіалу перепоховали останки 46 воїнів тієї ж армії, які загинули біля села Звіздаль у Другому зимовому поході. Тоді ж тут проходили зйомки документального кіно «Невідома Україна».

“Михайлівська церква у селі Великі Кліщі на Житомирщині. Церква – єдина дієва споруда у мертвому селі. Його територія була забруднена внаслідок аварії на ЧАЕС. Мешканців відселили, населений пункт зняли з обліку. Зараз це територія Древлянського природного заповідника. Храм збудували у 1889 році. В середині збереглись оригінальні розписи.

Далеко від міської метушні, серед мальовничих краєвидів, розташувався заповідник, який вабить до себе красою природи та спокоєм. Цей куточок є справжнім раєм для тих, хто любить природу, тварин і тишу.У центрі заповідника розкинувся великий ставок, а поруч із ним — кілька менших водойм. Кожен ставок має свій особливий характер і природний вигляд. Найбільший ставок вкритий ліліями, які ніжно гойдаються на воді, ніби білі й рожеві зірки. Біля його берегів часто можна побачити диких качок і лебедів, які стали справжніми символами цієї місцевості.Менші ставки приховані в затишних куточках серед густого лісу.

Неформальна пам'ятка дерев'яної сакральної архітектури. Храм побудований в 1874 році. Історія святого храму Любарки - непроста. Його стіни чули слово святе, величне і спізнали наругу людську. Настали непрості часи забуття духовних цінностей на державному рівні. Радянська влада доклала всіх зусиль щоб спустошити цю гарну архітектурну пам’ятку. «Активісти» села розправились з лискучою позолотою хреста, і з гарними банями. А церкву перетворили то на магазин, то на спортивний зал, то на комору. До недавнього часу стояв спустошений храм від людського недбальства. Додалося ще і чорнобильське лихо. Відселили село. Осиротіли його вулиці і подвір’я. Поки одного дня, Божа воля не привела в цей край ієромонаха Іоанна, який і почав власними зусиллями відновлювати цей храм. Тут же він і оселився. Багато років своєї праці поклав отець Іоан щоб в храмі знову зазвучала молитва. І зараз до цього місця приїздять люди в пошуках душевного спокою, молитви і умиротворення. А ще душевної розмови з отцем Іоанном. Поспілкувавшись з ним розумієш, що одна людина може змінити все, якщо допомагає і веде її сам Господь.

Ця місцина є візитною карточкою заопвідника, бо там у будь -яку пору року можна спостерігати наймовірні краєвиди на річці Уж. Особливістю даного місця є вихід Українського кристалічного щита. Також нікого незалишить байдужим цікава історія цього краю. Крім того, тут можна зустріти представників флори та фауни які внесені до Червоної книги України.

Прогулянки лісом — це захоплюючий спосіб провести час наодинці з природою, відчути її силу й гармонію. Ліс дарує тишу, яка заповнюється лише природними звуками: шелестом листя, співом птахів, тріском гілочок під ногами. Сонячні промені, пробиваючись крізь крони дерев, створюють магічну гру світла й тіні, а свіже повітря наповнює легені прохолодою і легкістю. Кожна прогулянка лісом унікальна. Можна натрапити на струмок із чистою водою, зустріти білочку, яка спритно стрибає між гілками, чи спостерігати, як неспішно повзає жук із блискучим панциром. Восени ліс зачаровує багряно-золотавими кольорами, взимку вкривається сніговою ковдрою, навесні оживає й наповнюється ароматом квітів, а влітку радує прохолодою й зеленню. Лісові стежки — це місце для роздумів, відпочинку від метушні та відновлення душевного спокою. Під час таких прогулянок легко забути про щоденні турботи, зосередившись на зв'язку з природою.